Про постать всесвітньо відомого письменника завжди не просто згадувати. Літературознавчі монографії та літературно-мовознавчі праці вже написані про нього, але для великого загалу населення соборної України його постать залишається загадкою. Якщо говорити про думку його сучасників, то слід зауважити, що одні його знали як улюбленця жінок, інші як поета, який був ядром суспільно-політичного життя будь-якого міста, де б його доля не занесла. А дехто взагалі його називав педагогом душ краян, наставником їхніх духовних пріоритетів та цінностей. Певно, слід погодитися ще і з думкою, що більшість мешканців смаглявої Таврії його постать сприймали як людини-держави.
Микола Федорович Чернявський народився 03 січня 1868 року у селі Торській Олексіївці ( або Шаховій) Бахмутського повіту четвертою дитиною у сім’ї диякона. Через два роки його батька з диякона висвятили на священика й дали приход у селі Новобожедаровці Слов’яносербського повіту. Навчався в Митякійській початковій народній школі, Бахмутській духовній школі та Катеринославській Духовній семінарії.
З 1889 року учителював у Бахмутській духовній школі. Саме у 1889 році побачив світ і його перший вірш. У 1895 році у Харкові вийшла друком перша поетична збірка талановитого літератора під назвою «Пісні кохання». Збірка стала надзвичайно популярною серед творчої інтелігенції. Відомий український культурний та громадсько-політичний діяч Олександр Лотоцький згадує: «Коли появився збірник Миколи Чернявського «Пісні кохання», - згадував він,- був я тим збірником зачарований. І взагалі, книга українська не густо появлялася, а такої насолоди, що давав цей збірник, то вдавалося не часто зазнавати. Зразу було видно, що се поет милості Божої». У 1898 році поет подарував своїм шанувальникам наступну свою поетичну збірку «Донецькі сонети», яка була надрукована у Бахмуті і стала чи не першою збіркою, надрукованою на Донбасі. Після публікації книги Миколи Чернявського починає розвиватися літературне життя у шахтарському краї. Після дванадцяти років учителювання у 1901 році на запрошення Михайла Коцюбинського він переїздить до Чернігова. З 1901 року по 1903 рік Микола Чернявський працював поруч з Михайлом Коцюбинським земським статистиком. Саме у Чернігові він заприятилював з Борисом Грінченком, який в свою чергу вплинув на його світогляд та на посилення праці над художнім словом. Проживаючи у Чернігові поет активно працював над пошуком літературних троп, метафор, образів, до нього не знаних. Черніговський період перебування Миколи Чернявського набагато збагатив духовний світ поета. Проте його душа прагнула іншої природної аури:
« На південь, до моря, я линув душею,
І мріялась синя пустиня мені.
В’являлось: літають чайки понад нею…
На обрії хмари снуються ясні…
Тепер я побачив. О, скільки простору,
І сяєва, й блиску це море таїть!
Як вільно тут серцю, як вільно тут зору!
Як груди тріпочуть, як хочеться жить!..»
Саме 1903 року Микола Чернявський переїздить з Чернігова до Херсона, який на решту життя стане для письменника рідним. Херсон початку ХХ століття, хоча й мав статус губернського міста, проте не належав до літературно-мистецьких центрів. Борис Лавреньов, Микола Куліш, Іван Дніпровський, Олексій Кручених та Євген Фомін належили до тих митців, які виїджали у «великий» світ, до міст мегаполісів, задля реалізації власних літературних амбіцій. Лише з подачі життєдайної сили таланту Миколи Чернявського Херсон і Таврія стали джерелом образів, творчої активності для письменників-послідовників славетного майстра художнього слова: Сави Божка, Арона Копштейна, Леоніда Куліша, Івана Григурка, Юрія Голобородька, Василя Мелещенка, Миколи Братана та інших.
Поетичною збіркою «Зорі» Микола Чернявський розпочинає свій Херсонський період. Микола Чернявський з дня приїзду 1903 року до Херсону стає провідною літературною постаттю, центром художнього руху південного містечка. Поет активно переймається літературною, літературно-просвітницькою діяльністю. Незабаром по приїзді, 1905 року, завдяки зусиллям Миколи Федоровича в Херсоні виходять два літературні альманахи: «З потоку життя» та «Перша ластівка». Перший з них набув загальнонаціонального розголосу й став помітною подією в художньому житті українського суспільства. У другому було видрукувано твори молодих літераторів.
З 1903 року і до останніх своїх днів Микола Федорович Чернявський мешкав у будиночку на Пестелевському проїзді ( нині – вулиця Перекопська). У теперішній час будинок Чернявського використовується як приватне майно. Біля парадного входу встановлено дві меморіальні таблички присвячені Чернявському та Коцюбинському.
У буремні часи революцій 1917 року Микола Чернявський засновує та очолює товариство «Українська хата». А пізніше у 1918 році за його ініціативи товариство «Українська хата» реорганізується у відроджене товариство «Просвіта», яке з 06 січня 1918 року очолює відомий поет, засновник кооперації на Херсонщині, знаний в губернії громадський діяч Іван Челюк. Микола Чернявський зі своїм побратимом Іваном Челюком проводять чимало українських культурно-просвітницьких заходів, які сприяють духовному відродженню на Херсонщині.
Під час недовгої на Херсонщині влади Української Народної Республіки у 1919 році знаний просвітянин, фольклорист та музикант Андрій Грабенко стає головою Херсонської губерніальної управи, а його секретарем працює Микола Чернявський. Це були перші державні службовці незалежної України на Херсонщині. Вони ж сприяли становленню у Херсоні Української Автокефальної Церкви.
З 1917 року до 1927 року Микола Чернявський активно працює викладачем в установах різного фахового спрямування – комерційному училищі, учительській семінарії, кооперативному та сільськогосподарському технікумах, соціально-економічній профшколі та в Херсонському інституті народної освіти.
Для Миколи Чернявського найбільш продуктивним у творчому житті письменника став 1920 рік. Адже саме 1920 року вийшли друком три поетичні збірки, три прозові книги та два мемуарних видання. Книги мали надзвичайний розголос у мистецькому світі, певно це і сприяло виданню у Харкові в кооперативному видавництві «Рух» 10-ти томного зібрання творів Миколи Федоровича Чернявського. Вихід у 1927-1931 роках багатотомного зібрання його творів став помітною подією в українській літературі.
Поетичний світ Миколи Чернявського характеризується пристрасністю й потужністю почуттів, масштабністю висновків і закликів. Він також знаний стратег гуманістичних обріїв нації, людства. Духовна мрія митця -це “ідея людськості ясна”, яку він вважає смислом цивілізаційного розвою:
« Її закон - єднання всьогосвітнє,
Її мета - братерство і любов.
За гасла ці в старі часи й новітні
Лилась і ллється людська кров.»
(“Важким шляхом до світу йдуть народи...”, 1905)
Давня дружба Миколи Чернявського з колишнім діячем Центральної Ради та Директорії Сергієм Єфремовим призвела до арешту письменника у жовтні 1929 року. Для покарання письменника слідство НКВС вимагало п’ять років концтаборів, але прокурор тоді не вбачав у діях Миколи Чернявського та інших педагогів Херсонського інституту народної освіти та шкіл міста – складу злочину, і письменника було звільнено.
Другий арешт стався 1933 року. Тоді для працівників НКВС мотивацією слугувало таке шаблонне формулювання, як участь у «контрреволюційній діяльності». Протримали Чернявського недовго. Дякуючи підтримці сина Михайла Коцюбинського – Юрія Коцюбинського - відомого українського поета і педагога Миколу Федоровича Чернявського відпустили додому.
Останній, третій арешт письменника працівниками НКВС було проведено 11 жовтня 1937 року. Цього разу слідство добилося тих показань, на які розраховувало. І хоча в радянські часи дату смерті письменника замовчували, або ж вигадували неправдиву, проте нині на основі архівних документів ми можемо стверджувати, що трійкою при УНКВС по Миколаївській області 27 листопада 1937 року в справі Миколи Чернявського було винесено вирок – розстріляти. Письменника було страчено 19 січня 1938 року. На сімдесят першому році життя серце всесвітньо відомого поета, просвітянина, знаного громадського і політичного діяча, педагога, письменника Миколи Чернявського перестало битися.
Над ім’ям Миколи Чернявського довго висіло тавро «ворога народу». Проте його твори надихали творчу юнь працювати на відродження української духовності, на відродження історичної пам’яті. Його короткі та розлогі поезії, пейзажні та інтимно-ліричні вірші, поетичні роздуми та малюнки з історичних мотивів завжди бентежили та сприяли задуматись читача. Творам Миколи Чернявського притаманні глибина почуттів Тараса Шевченка, виразність емоційного малюнку Пантелеймона Куліша, інтелектуальна міць Івана Франка, символізм образно-інтонаційних пошуків Миколи Вороного. Чимало його ліричних творів відзначаються концептуальною потужністю, композиційною довершеністю та образно-метафоричною новизною. Поет увійшов до плеяди найвідоміших українських письменників.
Чесне ім’я письменника після його реабілітації за рішенням Миколаївського обласного суду від 23 червня 1956 року поступово повертається до сучасної української літератури. Його твори можно прочитати у шкільних підручниках. Окремі видання творів автора побачили світ вже після реабілітації імені Миколи Чернявського. Так у видавництві «Радянський письменник» 1959 року вийшла друком збірка «Микола Чернявський. Поезії»; у видавництві «Дніпро» 1966 року вийшов друком двотомник його вибраних поетичних і прозових творів. У Нью-Йорку у видавництві «Молоде життя» протягом 1955-1995 років вийшла Енциклопедія українознавства, на шпальтах якої розповідається і про нашого земляка Миколу Федоровича Чернявського. В Українському радянському енциклопедичному довіднику у 3-х томах (Київ, 1987 р.) ми також можемо ознайомитися з постаттю українського письменника Миколою Чернявським. Місцеві літературознавці також неодноразово зверталися до творчості поета-просвітянина. Так доктор філологічних наук Іван Лопушинський присвятив трагічній долі Миколи Чернявського свою літературно-мовознавчу працю «З кагорти славетних», а кандидат філологічних наук Іван Немченко присвятив постаті Миколи Чернявського не одну із своїх праць, серед них і стаття «Усвідомлення великості таланту».
За сприяння Херсонської обласної ради у видавництві «Наддніпряночка» готується до друку томик вибраних творів Миколи Чернявського із серії «Літературні скарби Херсонщини». У Херсонській філії Видавничого Центру «Просвіта» готується до друку друге видання збірника оповідань Миколи Чернявського. Готується і просвітянами Херсонщини ціла низка заходів (науково-практичні конференції, презентації, урочистості тощо) по вшануванню великого патріота. Вірю, що іменем славетного письменника гідні нащадки мають найменувати бібліотеки, школи та вулиці, адже ми горді тим, що розквіт таланту Миколи Чернявського припадає саме на період його життя на Білобережжі, у славному місті Херсоні.
Олег Олексюк,
Голова Херсонського обласного об’єднання
Громадської організації «Всеукраїнське
товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка»,
поет, член НСПУ
