Нещодавно у Прикарпатському видавництві «Просвіта» вийшла друком збірка сонетів відомого українського поета Олега Олексюка «Межа». Я знаю автора як працеголика, який вже понад 30 років працює на ниві просвітництва. Понад 5 сотень статей його присвячено темі утвердження української державності та родинної мови на теренах Південного форпосту України – на Херсонщині.

Автор понад 80 статей та критичних оглядів у періодиці з питань літератури і літпроцесу, заслужений працівник культури України, член Національної спілки письменників України Олег Олексюк радує шанувальників української сучасної літератури і своїми поетичними родзинками. Так його поетичне новаторство у одній із перших збірок лірики під назвою «Арія струмка» було високо оцінено відомими українськими поетами Олегом Орачем та Валерієм Куликом, про що свідчать їхні статті у Всеукраїнському культурологічному тижневику «Слово Просвіти» на початку 2000-х.  Кандидат філологічних наук Василь Загороднюк у своїй статті «Його ватерлінія – «Від берега «Я» до пристані «Ти»»  відзначає лірику поета, сповнену  найпривабливішим людським почуттям – коханням. «Воно тут обнадійливе та бентежне, очікуване та стражденне, вірне та сумнівне…» - визнає Василь Загороднюк і зазначає, що «дане видання є своєрідним літописом сучасних реалій».  Поетична збірка Олега Олексюка «Від берега «Я» до пристані «Ти», яка восени 2018 року здобула перемогу на Всеукраїнському літературному конкурсі імені Володимира Дроцика, за твердженням лауреата літературної премії імені Миколи Куліша, поета Володимира Педченка «здіймає на найвищий життєвий п’єдестал  ціннісні прапори Дружби, Добра, Чесності та Неповторності.» А далі у своїй статті «Береги та пристані лірики Олега Олексюка» Володимир Педченко наголошує: «При ретельному аналізі лірики Олега Олексюка впадає в око здатність поета вихопити  з повсякденного буття мить і передати її читачеві за допомогою кольорового лексикону,  що сприяє гармонії цілого з психологією моменту дії.»

Не менш вдалими стали і поетичні видання для малят, що увійшли до авторської серії видань «Юльчина бібліотечка». Це і поетичні розмальовки «Аби не плакало» та «Я для мами намалюю», і колисанки «На добраніч», і співаники «Школо-Либідко», «Творчий час» та «Переспіви пісень Кота Леопольда», котрі мають попит серед малечі і, відповідно, повторення та збільшення тиражу. А гумористичні твори для малят від 5 до 125 дитячої збірки Олега Олексюка «А у нас був Тарас»  мали і надалі мають великий попит серед дошкільнят, тому  і друкуються у Видавничому Центрі «Просвіта» вже 7 тираж поспіль. Про творчі звершення Олега Олексюка на ниві розвитку дитячої поезії більш докладно можна дізнатися зі статей Наталії Богачук «Калинова сопілка поета Олексюка», Ірини Драч «Презентація за океаном», Ганни Славської «Пригоди Тарасика», Анатолія Привітного «Небайдужістю серця», Тетяни Руденко «Музика сонетів лунала просто і невимушено», Алли Тетяненко «Гість третьокласників – поет Олег Олексюк», та ін..

 У своєму нарисі «Прагнення до краси і гармонії» літературознавець Тетяна Пустова зазначає, що «Олег Олексюк – це поет, який надзвичайно глибоко все відчуває, людина, яка прагне  краси і гармонії…» Це прагнення можна відчути і у цілої низки сонетів із нової поетичної збірки поета-степовика «Межа». Наприклад, у сонеті «За основ основу» ми читаємо:

«Ой, заграйте, заспівайте,

Рід козацький в бій збирайте

За родинну мову.

 

Нумо, браття, станьмо разом

Під Шевченковим наказом

За основ основу.»

(Сонет «За основ основу»).

Саме внутрішній драматизм, який виникає від гострого  прагнення гармонії в світі, в соціальному середовищі, і так само гострого відчуття наявних в них дисонансів, і є справжньою домінантою творчості поета.

З англійської мови автор вдається до еволюційного  перекладу творів англійських сонетярів Майкла Дрейтона, Семюела Деніела, Джайлса Флетчера-старшого, використовуючи підготовлені Любою Корчагіною підрядники. Характерним для перекладів Олега Олексюка є те, що до кожного слова ( яке б воно не було) поет старанно добирає ознаку. Сказати точніше, ця ознака є «природньою», сонетяру вдається її тільки визначити, зосередити на ній увагу, і вона зливається воєдино зі словом, утворюючи «живий» обрах. І тоді не можна бути байдужим до життя героя поезії:

«Солодку славу загірчить ганьба

І твердий кремінь вік лама на частки,

Й суворі гори зажадають ласки…»

(Сонет «Другові»)

Або ж:

«Стрічай світанки долі в насолоді,

Допоки в пелюстках яскравих світ.

Бо захід сонця змінить ніжний схід

І темна ніч на зміну дня приходить.

 

Шлях величі кінчається падінням.

Жагучий блиск очей і пиху жінки

Замінять зморшки старості і тільки…»

(Сонет «Кохай, коли тебе також кохають»)

Поетична образність Олега Олексюка свіжа, приваблива, незаангажована канцеляризмами, умотивована глибоким відчуттям естетичної міри. Майстерно володіючи формою класично унормованого сонета Олег Олексюк набув розвитку, дякуючи творчій натурі художника.

Справжнім жанровим відкриттям є повість в сонетах «Тисячовесни», до конструкції якої входять вінок сонетів, драматичні вінки сонетів, а також драматичний вінок сонетів-монологів, що теж відкриває для шанувальників даного жанру нові обрії. Саме до такого новаторського винаходу вдався поет, розкриваючи семантику та проблематику твору.  У повісті  автор вдало поєднує архаїзми  з екстра-сучасною лексикою, а часом і з авторським неологізмами.

Специфіка мови художнього твору полягає в широкому використанні елементів різного стилістичного забарвлення, в естетичній значимості будь-якої лінгвістичної  одиниці. Значну роль у цьому плані відіграє термінологічна лексика і, зокрема, філософська. Цей лексичний шар української мови дослідники розглядають як сукупність термінів, що знаходяться під постійним впливом тієї мовної системи, компонентом якої вона є. Філософську лексику як засіб образності української мови застосовували Іван Франко, Павло Тичина, Євген Маланюк, Микола Зеров, Олег Ольжич. Звертаються до неї і Дмитро Павличко, Микола Сом, Іван Драч, Павло Мовчан, Микола Вінграновський, Дмитро Кремінь та ін.. Вживає її у своїх творах і Олег Олексюк. Прикладів можна наводити чимало. Та ось один із них такий:

«Це всюдисуща зрада зацвіла –

Постала квітка вірності сім’ї…

Ріка чеснот - обов’язків – оман

Подрала совість хвилями мені.

 

І я, сповитий грішними думками,

В безсоння проводжаю час нічний.

Болід на серце, - спалене з відчаю:

Я – Божий, я – усіх, та я – нічий.»

(Повість «Тисячовесни»).

Відчувається, що філософська лексика в художньому стилі виконує особливі функції, набуваючи ознак естетичної довершеності у складі метафоричних образів. Розмаїття епітетів у творах Олега Олексюка ще сильніше підкреслює його самобутній хист.

Збірник сонетів Олега Олексюка «Межа» - є неординарним явищем в українській сучасній літературі та  заслуговує на увагу і літературознавців, і мовознавців соборної України. Та найголовніше,  ця книга не залишить байдужим серце  читача. Читайте і насолоджуйтесь!

                                      Володимир Демченко,

                                      кандидат філологічних наук,

                                      доцент  кафедри державного управління

                                      та місцевого самоврядування

                                       Херсонського Національного

                                      технічного університету.