Цими днями у Херсонській філії Видавничого центру «Просвіта» вийшла поетична збірка Олега Тимкова «Просив руки» в рамках серії видань «Бібліотечка Арт-лабораторії «Українська Хата – талантами багата» Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олеся Гончара».
Поетеса Ганна Верес зазначала: «Поет – це той, в кім совість ще жива, Й народ для нього – то його родина…» Тож, аналізуючи багаторічну дружбу з самобутнім краєзнавцем і патріотом соборної України, архіваріусом і журналістом Олегом Тимковим, який останнім часом ще й почав грішити віршуванням, можна з впевненістю сказати Олег Тимков – поет за сутністю свого життя. Його дорога на літературні обрії сповнена тернями випробувань та романтикою відданості національно-патріотичним переконанням, з вірою у відродження української України. Олег од роду степовик. Він на повні груди з дитинства відчував дух козацької вольниці. І певно, відчував як і Микола Вінграновський «Повні вітру і сонця, скупі на воду і дощ, великі степи —— землі безсмертної волі народу, шаблі, коня і плуга, землі вічних небезпек і звідси нечуваного людського товариства».
Народився Олег Анатолійович Тимков 24 листопада 1971 року в місті Сімферополь, на Кримському півострові, у родині медиків. З 1980 року сім’я Тимкових переїхала до смт Нововоронцовка Херсонської області. Навчався у Нововоронцовській середній школі №1 та Херсонському училищі культури (відділення бібліотечної справи). З 1992 року по 2008 рік працював журналістом Нововоронцовської районної газети «Вісті» та входив до активу Нововоронцовської районної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.
Це він один з найперших спонукав мешканців смаглявої Таврії подивитися на нашу історичну минувшину іншими очима. Його краєзнавчі розвідки «Махновський рух на Херсонщині» (1995 р.) та «Отаман Григор`єв» (1997 р.) стали справжньою сенсацією Південної України, свавільно зрусифікованої і голодоморами зацькованої. Земляки почали для себе переосмислювати часом заборонену інформацію про історичну героїку нашого краю. Його наступне краєзнавче дослідження «Нововоронцовці на фронтах першої світової та громадянської воєн» (2004 р.) сприяло переосмисленню українцями своєї громадянської позиції щодо оцінки минулого і розбудови сучасної української державності. Односельці все частіше почали звертатися до архівних джерел. Та й сам Олег Анатолійович з 2008 по 2010 роки попрацював на посаді головного спеціаліста Державного архіву Нововоронцовської районної державної адміністрації.
Вже 2006 року на світ з’явилися його перші літературні збірки: сатирико-гумористична повість «Сільські козарлюги» та поетично-лірична «Елегія козаччини».
Переїхавши до Херсону пан Олег продовжив не лише краєзнавчі дослідження, чому свідчать його численні публікації у пресі, а і написання віршованих рядків, що в свою чергу призвело до появи на світ поетичних збірок «Біль душі» (2017 р.), «Троянди серця» (2018 р.) та «Немає слів» ( 2019 р.).
З перших днів роботи арт-лабораторії «Українська Хата – талантами багата» Олег Тимков став справжнім завсідником інноваційного проєкту обласної книгозбірні імені Олеся Гончара. Він активно бере участь у роботі арт-лабораторії. І його серце, сповнене гарячого почуття кохання, вихлюпує на папір небайдужі рядки закоханого степовика:
«Стелила осінь райдужне намисто,
Де літечко минуло без примар.
Прощаюсь під акорди падолиста,
А путь освітлює небес Волосожар.»
(«Бувають такі моменти»).
І хоча відчувається у творах цьогорічної збірки Олега Тимкова «Просив руки» ще певні пошуки авторського письма, проте щиросердність і мелодійність віршів претендують на заслуховування їх під музичний акомпанемент. Я зичу панові Олегу знайти того композитора, який би до широчині степової душі його додав би пульс ритміки хвиль Білобережжя. Тим паче, що деякі патріотичні його твори вже виспівують солісти та вокальні ансамблі на аматорській сцені рідного краю.
Олег ОЛЕКСЮК,
Заслужений працівник культури України,
керівник проєкту «Українська Хата – талантами багата»
