Олег Васильович Олексюк – чи не єдиний із елінговців, який має безпосереднє відношення до видавничої справи, адже від березня 1998 року і до тепер він на громадських засадах очолює Херсонську філію Видавничого Центру «Просвіта». Тому День працівників видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження (остання субота травня) в нашій родині святкують обов’язково.
Я не буду Вам переповідати біографічні дані мого чоловіка. Про них кожен бажаючий може прочитати, зазирнувши до Вікіпедії чи то у довідники Національної спілки письменників України, чи то в інші біобібліографічні покажчики. Я хочу нагадати про деякі маловідомі факти з його біографії, які на мою думку, сформували його таким, яким він є.
Іще в шкільні роки окрім того, що з молодших класів він був обраний солістом дитячого шкільного вокального ансамблю «Браві хлопчаки» та співав ще й в шкільному хорі, то уже в старших класах Олег Олексюк за власною ініціативою створює шкільний вокальний ансамбль, де першоклашки під баян, на якому грав сам автор, виконували пісні баяніста Олега Олексюка. Цікаво те, що з цими піснями ансамбль вигравав районні та обласні огляди-конкурси художньої самодіяльності школярів Херсонщини.
І до комсомолу Олега урочисто прийняли на набережній Цюрупинська восени 1984 року під час урочистостей з нагоди 900-річчя Олешшя. І комсомольський значок йому вручив знаний земляк, Народний артист СРСР Євген Матвєєв, що в певній мірі допомогло, коли через рік керівництво місцевого комітету комсомолу прагнули позбавити Олега причетності до ВЛКСМ, за те, що зібрав підписи на підтримку україномовних класів в рідній школі,ще й за те, що на Великдень з мамою ходив до церкви, але ж… Але ж коли Олег запевнив, що напише голові Спілки кінематографістів СРСР Євгену Матвєєву,тобто тому, хто його приймав на 900-річчя рідного міста, комсомольські ватажки відпустили голову учкому школи і не чіпали більше його.
Його гра на баяні вражала. По завершенню з відзнакою Цюрупинської дитячої музичної школи Олег, як багаторазовий переможець конкурсів баяністів, мав би вступити до Херсонського музичного училища, проте він обрав для себе заклад, де можна навчитися організовувати культурно-масові заходи. Так, на «відмінно» склавши вступні іспити, Олег Олексюк 1987 року став студентом відразу ІІ курсу Херсонського культ-просвіт училища, де за кілька місяців вже став лауреатом Першої премії конкурсу баяністів училища.
І за період служби в рядах Залізничних військ Радянської Армії (1988-1990 рр.) він умудрився створити вокально-інструментальний ансамбль, який виконував його солдатські пісні. З цим ансамблем Олег переміг у Свєрловську загальновійськовий конкурс солдатської пісні. Коли повернувся до Херсону з Армії, то не лише продовжив навчання вже в Херсонському училищі культури, а ще й вирішив пізнати премудрості віршування. Бо те, що його пісні мали визнання серед товаришів по службі в Армії ( і ці пісні переписували в блокноти ще й солдати з інших військових частин Актюбінська (Казахстан)), нічого ще не означало, бо знань і навичок було замало. Тож знайомство з Миколою Івановичем Братаном надало імпульс до самоосвіти. Це за його рекомендацією Олег почав відвідувати літературну вітальню Лади Федоровської при обласній науковій книгозбірні, засідання літературного клубу «Райдуга» при газеті «Текстильщик», а з березня 1991 року ще й засідання Літературного клубу «Елінг» при Палаці культури суднобудівників. І перші публікації його віршованих рядків з’явилися на шпальтах малотиражок «Текстильщик», «Судостроитель» та «Ленінський прапор». А, дякуючи Миколі Братану, добірку його поетичних творів надрукували у головній обласній газеті «Наддніпрянська правда». Дехто радів успіхам молодого обдарування, а дехто точив зуби проти Олега. І лише тому, що Микола Іванович Братан з батьківською любов’ю опікувався самоосвітою та й освітою юного поета. Саме Микола Іванович надавав допомогу з книгами щодо теоретичних засад української літератури, щодо історії просвітництва на теренах соборної України.
А Олег пізнавав сам та вчив інших. Навесні 1992 року він створив літературно-мистецьку лабораторію «Чиста криниця», де займалися юні поети, співаки та читці зі шкіл рідних Олешок. За короткий час вихованці Олега Олексюка почали проявляти себе на різних мистецьких змаганнях. Тож про цей феномен Півдня України Микола Іванович Братан написав в обласній пресі. Восени того ж 1992 року Миколу Братана обирають головою Херсонської обласної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, а Олега Олексюка першим головою відродженою «Просвіти» Олешок. Як зазначає у своїй статті «На шляху до нових творчих звершень» Василь Мелещенко: «Це він 1995 року зорганізував і провів всеукраїнську краєзнавчу конференцію, яка відродила олешківцям ім’я незаслужено забутого поета і художника Юхима Михайліва. Це він створив в допомогу талановитої молоді Таврії факультет довузівської підготовки Львівського політехнічного університету, що протягом 1993-1996 років сприяло вступу на пільгових умовах понад сотні абітурієнтів з Півдня України до престижного вишу нашої держави». До цього я можу лише доповнити, що керуючи олешківської «Просвітою» йому з Іваном Нікітченком вдалося двічі на місяць друкувати сторінку «Просвіти» в газеті «Вісник Олешшя». Зі своїми соратниками він добився відкриття україномовних класів при російськомовних школах Олешок. А кризу підручників у зазначених та в інших подібних навчальних закладах подолав, коли зі Львова привіз по кілька тисяч примірників україномовних підручників для молодших класів.
Восени 1994 року вступив на факультет української філології Херсонського державного педагогічного інституту, а завершив влітку 1999 року Херсонський державний педагогічний університет, захистивши на «відмінно» дипломну роботу "Поетика творів Миколи Братана". На той час це була перша наукова праця про майстра слова. Дане літературно-мовознавче дослідження виходило друком окремим виданням кілька разів: 1999 року та 2004-го.
У грудні 1996 року Олег Васильович заснував Херсонський обласний осередок Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молода Просвіта», актив якого складався в основному з випускників його дитячої організації Літературно-мистецька лабораторія «Чиста криниця». Окрім допоміжних функцій в роботі старших просвітян, ним вже 1999 року було організовано і проведено перший Відкритий конкурс молодих літераторів «Покоління ХХІ», який, до речі, підтримало управління сім’ї, молоді та спорту Херсонської обласної державної адміністрації, очолюване того часу знаним українським науковцем Іваном Петровичем Лопушинським. Чимало молодих літераторів Таврії починали свій творчий поступ з конкурсу «Покоління ХХІ», який і до тепер в активі літературної Херсонщини.
За пропозицією Миколи Братана 1998 року Олег Олексюк очолив Херсонську філію Видавничого Центру «Просвіта». Понад 500 видань даної філії та перемоги на книжкових виставках - все це говорить саме за себе. Перші видання нині потужного і знаного Херсонського видавництва «Наддніпряночка» теж пов’язані з ініціативами Олега Олексюка.
Понад 30 власних авторських видань не зупиняють Олега Васильовича, а , певно, додають наснаги на нові звершення. Тож і цього 2020 року ми разом раділи виходу в світ його вже четвертого співаника «Творчий час». Попередні «Школо-Либідко», «Блокнот» та «Переспіви пісень кота Леопольда» мали неабиякий попит на теренах України. Сподіваємось, що і дана збірка пісень, написана у співавторстві з Ольгою Тимошенко, матиме таку ж зацікавленість у музичному середовищі країни.
Його активна громадянська позиція завжди єднала однодумців. Так у грудні 1999 року ним була заснована Цюрупинська районна організація Суспільної Служби України. Проєкти Олега Васильовича сприяли допомозі малозабезпеченим Цюрупинського району у подоланні нагальних кризових питань. Організація надавала допомогу харчовими пакунками та одягом, надісланим від побратимів з української діаспори США, Канади та Австралії. Також його проєкт «Куриш сам – не трави сусіда» сприяв прийняттю Цюрупинською міською радою найпершою в нашій області рішення про окремі майданчики для тютюнопаління, що покращило культуру тютюнопаління в місті козацької слави.
З червня 1999 року Олег Васильович Олексюк був призначений Миколою Івановичем Братаном виконуючим обов’язки голови Херсонської обласної організації ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка, а вже у листопаді 2000 року 46 із 49 делегатів Загальних зборів ХОО ВУТ «Просвіта» обрали Олега Олексюка головою Правління Херсонського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка. А на З’їзді Товариства «Просвіта» 2001 року наймолодшого серед голів обласних об’єднань Олега Олексюка обирають головою мандатної комісії З’їзду. І до тепер його активна робота на посаді голови Правління облоб’єднання «Просвіти» заслуговує на гідну шану. Недаремно Указом Президента України у грудні 2018 року Олег Васильович Олексюк удостоєний високого звання «Заслужений працівник культури України».
Навіть нині у складних життєвих умовах Олег Васильович сприяє виданню на найдешевших умовах поетичних та літературознавчих збірок побратимів по перу. Більш докладно про його поетичні та публіцистичні книги ви зможете дізнатися з книги «Від арії струмка до симфонії ріки», яку я підготувала ще того ж доленосного 2018 року, коли просвітяни світу відзначали 150-річчя матірної «Просвіти». Тож вітаю свого чоловіка та його побратимів з Днем працівників видавництв! Зичу здоров’я та нових звершень у видавничій справі!
Оксана Олексюк,
Адміністратор офіційної сторінки
Літературного клубу «Елінг»
