Засновник і вже другий десяток років керівник Літературного клубу «Елінг», відомий український письменник Микола Каляка продовжує дивувати прихильників української літератури все новими і новими творчими звершеннями. Своє 90-річчя письменник зустрів друком у Херсонській філії Видавничого Центру «Просвіта» двотомника прозових творів під загальною назвою «Час останнього кохання». Цікаві, незаангажовані оповідання, повісті, нариси та етюди чекають на поціновувачів художнього слова. Микола Михайлович Каляка вже впродовж довгого часу видає на гора свої поетичні, прозові та публіцистичні напрацювання. Його творчий доробок тісно пов'язаний з його життєвим шляхом і громадянською позицією патріота України.
Народився Микола Михайлович Каляка 19 грудня 1929 року в Херсоні у робітничій родині. Рано залишився без батька, який трагічно загинув, коли хлопцю було всього вісім років. Навесні 1941 року учень Коля Каляка зі своїми ровесниками вперше продемонстрував мешканцям міста Херсон свою першу драматичну п’єсу «Торговка» на імпровізованій сцені біля власної хати неподалік від площі корабелів.
Під час окупації міста у період Другої світової війні був вивезений до Німеччини. Тяжка праця юного гастарбайтера, свободолюбивого степовика Миколи Каляки закінчилась ув’язненням в австрійському концтаборі 1944 року. Після визволення він у таборі військовополонених відмовився від пропозиції земляка Яра Славутича поїхати з ним в заокеанські мандри і всіляко добивався повернення до рідної домівки.
Лише 1945 року юнак повернувся додому і пішов слюсарювати на завод імені Куйбишева. Але знову вислання з рідної України – хлопця, якому тільки-но виповнилося 18 років, запроторили за тисячу кілометрів від рідного дому, на далеку Північ. Там, на Полярі, Микола Михайлович пліч-о-пліч із тисячами репресованих будував Транссибірську залізницю Салехард-Ігарка. Саме тоді почав писати вірші російською мовою під псевдонімом «Малорос». Друкувався в багатотиражці будівництва, у газеті міста Ігарка.
Микола Каляка, наперекір життєвим обставинам, не зламався, повернувся у рідне місто Херсон й продовжив торувати собі дорогу.
1958-го отримав середню освіту. Професійний суднобудівник, брав участь у будівництві першого океанського велетня-танкера «Херсон». В цей період поєднує роботу корабела та журналіста – редагував цехові стіннівки «Достройщик» та «Обличитель», а згодом і заводську багатотиражку «Судостроитель». Саме в газеті «Судостроитель» було надруковане його перше оповідання (1957). Він пише розповіді про Олександра Пушкіна, Михайла Лєрмонтова, Миколу Чернявського, Софію Русову, Зінаїду Тулуб, Михайла Нечитайла-Андрієнка та інших. Його нарисами зачитуються мешканці смаглявої Таврії.
І 1960-го він отримав премію за нарис «Здрастуй, майбутнє!» у конкурсі на найкращий документальний твір в обласній газеті, а 1961 року увійшов до складу Спілки журналістів України. 1962-го Микола Михайлович був призначений керівником робкорівського поста обласної газети «Наддніпрянська правда» на Херсонському суднобудівному заводі.
Саме Микола Каляка 1987 року був автором назви та ідеї створення літературного клубу «Елінг». І відповідно доручив молодшим побратимам по перу готувати і проводити зустрічі з місцевими літераторами.
З-під пера майстра виходять книжкові видання гуморесок з херсонських стапелів «Не смішно» (1993 р.), оповідання «Херсон не забуде» (1993), документального нарису з історії корабельного краю «Довічний хрест» (1993). У 1994 році побачила світ Збірка оповідань Миколи Каляки «Грот-щогла», а 1996 року вийшло окремим книжковим виданням Оповідання «Моє перше кохання».
1997 рік подарував читачам Херсонщини окремі книжкові видання смішних оповідань для малят «Звідки береться туман?» та довідник «Шевченко і Херсонщина» (Історія. Люди. Долі.). Як зазначає у своїй статті «Шевченкіана Миколи Каляки» кандидат філологічних наук Іван Немченко: « У книзі "Шевченко і Херсонщина" він заповнює відчутну прогалину у плані з'ясування Кобзаревих зв'язків з Херсонщиною (губерніальною - до початку ХХ ст. та обласною - з 1944 р.). Систематизується місцева літературна, мистецька, наукова, публіцистична Шевченкіана. Наводиться інформація за персоналіями, що стосується як видатних постатей (М.Аркас, М.Чернявський, Б.Грінченко, С.Русова, М.Жук, Остап Вишня, М.Куліш, А.Бучма, О.Довженко, О.Гончар, О.Бердник, С.Бондарчук та ін.), так і менш відомих діячів - пропагандистів Шевченка у Південній Наддніпрянщині. Ідеться про Шевченкові пам'ятники і меморіальні знаки в містах і селах Херсонщини (Херсон, Скадовськ, Станіслав тощо), про вшанування Кобзаря вузами й середніми навчальними закладами. М.Каляка приділяє увагу палацам культури, клубам, музеям, паркам, вулицям, пов'язаним з іменем Шевченка. Окреслюється шевченківський репертуар театральних, хорових, музичних колективів Херсонщини.»
1998-го року побачила світ Збірка творів Миколи Каляки «Без тебе мені бракувало б повітря», а 1999 – Довідник «Великі слова – велика сила» (Крилаті слова Т.Г. Шевченка) та друге видання довідника зі змінами і доповненнями «Шевченко і Херсонщина. Жива історія Наддніпрянського краю». Кандидат філологічних наук, доцент Херсонського державного університету Іван Немченко стверджує, що «Довідник письменника "Великі слова - велика сила: Крилаті слова Т.Г.Шевченка» розширює уявлення про афористичний аспект Кобзаревої спадщини. Імпульсом до появи цієї книги стало знайомство М.Каляки з виданням "Крылатые слова" (1966) Ашукіних, де не знайшлося жодного Кобзаревого афоризму. Це при тому, що твори Т.Шевченка, як і інших світових авторів, часто перекладались російською і могли б стати вдячним матеріалом для подібного збірника.»
Початок нового століття письменник і журналіст Микола Каляка зустрів Збіркою оповідань «Портрет на замовлення» (2000) , Збірником п’єс «Драматургія» (у двох книгах, 2001 р.) та окремим виданням п’єси «Я вас любив» (2001), (Про любов Олександра Пушкіна до графині Собалевської).
З 2002 року Микола Каляка розпочав видавати власним коштом літературний альманах «Елінг». Дотепер у Херсонській філії Видавничого Центру «Просвіта» під редагуванням Миколи Каляки вже вийшло друком 19 випусків. Також 2002 року Микола Каляка увійшов до лав Національної спілки письменників України. З 2004 року і до тепер Микола Михайлович Каляка керує своїм дітищем – літературним клубом «Елінг».
2007 року побачив світ Художньо-мемуарний роман «Рукопис знайдено в каюті Ушакова», за який того ж року Микола Михайлович був удостоєний звання лауреата обласної літературної премії імені Миколи Куліша. 2008 року вибагливі читачі Півдня України мали змогу порадіти за вихід друком роману «Осокори пам’ятають все» та біографічного нарису «Родовід ведемо з «Херсона»» (історія Херсонського суднобудівного заводу).
Ще одне знакове видання від Миколи Каляки – Довідник у двох томах «Літературна лоція Херсонщини (XVII – початок ХХІ століття)» вийшло друком у Херсонській філії Видавничого Центру «Просвіта» 2009 року.
У 2012 році літературний клуб «Елінг» відсвяткував своє 25-річчя виданням Антології клубу, де під редагуванням Миколи Каляки представлено твори учасників літературного клубу за роки його діяльності. Впродовж творчого шляху у Миколи Каляки вийшло друком багато прозових творів, літературознавчих розвідок, нарисів. І вже 2013 року працеголик Каляка був удостоєний звання лауреата Всеукраїнської літературної премії імені Яра Славутича. Та він не зупиняється на досягнутому і 2016 року видає друком роман «Відлучені».
Не зважаючи на свій поважний вік, Микола Каляка продовжує багато й плідно працювати як на літературній ниві, так і в царині науково-популярних студій. Численні публікації в ЗМІ продовжують радувати шанувальників його творчості. І те, що на своє 90-річчя (2019 року) письменник видав дві поетичні збірки «Вірші білих ночей» та «Я верил в тебя, моя Украина», а також двотомник прозових творів «Час останнього кохання» свідчить про ще неабиякий потенціал старійшини письменницького цеху Таврії. Віримо у його нові творчі звершення і на десятому десятку літ.
Оксана ОЛЕКСЮК,
Адміністратор офіційної сторінки
Літературного клубу «Елінг».
