Силою правди врятуємо душі краян

Колиска мужніх скіфів та бентега непереможних аріїв, наснага античних філософів та поетів – одвічний широкий український степ, який  і нині надихає на нові звершення заради верховенства волі та свободи. У пошуку історичної правди Євген Маланюк звертається до теми степу і пише «Псалми степу». Ліна Костенко не оминула степ своєю увагою і з риторичними запитаннями до кам’яної баби звертається, наголошуючи на одвічній енергетичній силі степу. Всесвітньовідомий археолог, історик і поет Борис Мозолевський у своїй поемі «Ірій» писав:

«Мій рідний степе в злоті яворів,
Де і вночі пізнаю камінь кожний!
І запах трав, і пил твоїх доріг
Вдихаю в тебе глибоко й тривожно.

І мить як вік, і світла кожна п’ядь,
І обрій дивним сяйвом осіянний!
І хмари, наче лебеді, летять,
Ламають білі крила об кургани.»

Тема степу є наріжною, коли йдеться мова про свободу, про волю народів.

Безмежний причорноморський степ був для скіфа і домівкою, і годувальником, і лікарем, і останнім пристанищем. Називаючи скіфів наймудрішим народом на берегах Понта Евксінського (Чорного моря) і відзначаючи їхню нездоланність, Геродот писав: «...Жодному ворогу, що нападе на їхню країну, вони не дають врятуватися; і ніхто не зможе їх наздогнати, якщо тільки самі вони не допустять цього». Дивуючись вмінню скіфів брати від степу все необхідне, історик із захопленням вигукував: «Як же такому народові не бути нездоланним і неприступним?» (Джерело: http://spadok.org.ua/skifiya/skifskyy-step Культурно-історичний портал СПАДЩИНА ПРЕДКІВ).

Певно, із таким же захопленням від сили духу українського народу сучасний український письменник Василь Гайдамака звернувся до теми степу. Його художньо-історичний нарис «Козацький степ», який цього року вийшов друком у київському видавництві «Український пріоритет», написаний у формі бесід, діалогів батька із сином про козацьке коріння роду Гайдамаків, про красу і гармонію степового краю. Зазначений нарис є своєрідним твором-застереженням від брехливих, так званих «фейкових», повідомлень, що в різні часи і різними методами забруднювали інформаційні простори Таврії. Але сила правди і могутність художнього Слова завжди рятувала душі степовиків. Прочитавши книгу Почесного громадянина міста Херсон Василя Васильовича Гайдамаки, розумієш наскільки крихкий мир, якщо байдужо спостерігати за подіями. Адже пильність кожного є запорукою безпеки  України.

Автор не просто вказує на красу безмежного степу, образ якого живить творчість і українських письменників Тараса Шевченка, Миколи Чернявського, Дмитра Марковича, Миколи Куліша, Олеся Гончара, Яра Славутича, Юрія Мушкетика, Миколи Братана та інших, автор зумовлює переосмислити історичну минувшину на основі відродженої історичної правди, що раніше замовчувалась, адже в певній мірі деякі факти фальсифікувались, а деякі історичні факти взагалі заборонялися в історіографії.

Письменник вказує на важливість досліджень архівних документів, які нині стали доступними, не лише заради відродження історичної пам’яті, а і заради повернення історичних особистостей із забуття і створення умов для їх належного вшанування на регіональному та національному рівнях.

Хоча в більшості матеріалу зазначеної книги присутня історично-популярна публіцистика, проте опис природи (стор. 9, 43, 116   ), опис козацького хреста (стор.15), опис гостей Херсонщини на морському пляжі  (стор.59), портрет сина Сергія (стор. 14), портрет невістки Олени (стор. 92,93) та вкраплення власних поетичних знахідок (стор. 13, 31, 33, 34, 40, 41, 43, 44, 45, 49, 50, 51, 58, 65, 92, 102,110, 111, 119, 122, 123, 130, 146, 153, 157, 170, 171, 173, 174) належать до креативної художньої літератури. І це без аналізу літературно-художній доповнень із нетлінних рукописів української класики. А отже художньо-історичний нарис Василя Гайдамаки «Козацький степ» вочевидь належить і до публіцистики, і до художньої літератури водночас.

   І це є виправданим поєднанням, адже констатація фактів завжди ведеться з використанням сухих канцеляризмів. Хоча мова персонажів та опис мальовничого козацького степу з різнобарвієм пейзажів смаглявої Таврії додає гармонії до відвертого захоплення автором неповторною красою рідного краю, до підґрунтя думок про степ як про потенційного національно-патріотичного виховника десятків поколінь краян, які наснажувалися величчю степу на боротьбу за волю, за незалежність України.

 

Книга вже має своїх шанувальників серед відвідувачів бібліотек Херсонщини, схвальні відгуки науковців та літературних критиків, присутніх на презентації «Козацького степу» в рамках вересневого засідання арт-лабораторії «Українська Хата – талантами багата» є тому підтвердженням. Вірю, що художньо-історичний нарис Василя Гайдамаки «Козацький степ» матиме широкий попит не лише серед літературознавців та викладачів шкіл та вишів, а і серед учнівської та студентської молоді соборної України.

Олег ОЛЕКСЮК,

Заслужений працівник культури України,

Голова Громадської організації

«Українська Хата – талантами багата».

 

Автор статті: