Певно, немає на Херсонщині людини, яка б не захоплювалася піснями визначного мелодиста, композитора з великої літери, педагога і музиканта Валентина Стеренка. Згадаймо лише його знамениту пісню на слова Анатолія Дунаєва «А я народилась в Таврійському краї», яка не одне десятиліття у виконанні лауреата міжнародних та всеукраїнських конкурсів вокалістів Зінаїди Колісніченко звучала на хвилях багатьох українських та зарубіжних радіостанцій. Він автор музики ліричної пісні на слова Миколи Братана «Два жадання», запальних пісень «Волиняночка» та «Доля козака» на слова Наталії Коломієць, чуйної пісні «Вишенька» на слова Леоніда Куліша та інших. Загалом він написав музику до двохсот, а то і більше, пісень. Сповідував композитор народну мудрість «Доки живе пісня,доти живе і народ», як гасло для невтомної авторської праці. Він наголошував на важливому, що кожна пісня має запам’ятовуватися своєю мелодією, яка поєднує у собі національну характерність та авторський винахід. У цьому він був неперевершеним.
Народився Валентин Павлович Стеренок 4 квітня 1934 року у місті Кронштадті Ленінградської області в сім’ї робітників, які родом із села Олександрівка Білозерського району Херсонської області. Саме в Кронштадті майбутньому музиканту і композитору довелося перенести всі жахи блокади у роки Другої Світової війни.
З 1946 року і до останніх своїх днів композитор і педагог пов’язав свою долю з Херсонщиною. Переніс на собі і лихоліття голодомору 1946-1947 років. По завершенню школи Валентин Стеренок навчався у Херсонському музичному училищі, а паралельно з 1952 року влаштувався працювати музикантом в Херсонську обласну філармонію. У Херсоні він потрапив у оточення творчих особистостей, для яких служіння мистецтву було повсякденною потребою душі. За три роки у обласній філармонії Валентин Павлович робить карколомну кар’єру від баяніста-акомпаніатора до художнього керівника колективу. На протязі багатьох років працював баяністом-концертмейстером Таврійського ансамблю пісні і танцю Херсонської обласної філармонії (1953-1955 рр.), Омського народного хору (1956-1958 рр.), Волзького народного хору (1955р.), Рязанського народного хору (1959-1960 рр.), ансамблю Південної групи військ (Угорщина, 1961-1964 рр.).
Одночасно із творчою і натхненною працею Валентин Стеренок поєднував і навчання в Харківському інституті культури, диплом з відзнакою якого він отримав у 1966 році. У 1971 році у місті Дніпропетровську на Першому Всесоюзному конкурсі естрадної пісні він отримує диплом за свою пісню «Северные лани», яку він виконав у супроводі знаного естрадно-симфонічного оркестру під керівництвом народного артиста СРСР Юрія Силантьєва.
У 1973 році взяв активну участь у програмі «Зірки України», яка мала початок у Львові, пройшла через Київ, Одесу та всі інші великі міста колишнього Радянського Союзу. Його грою на баяні захоплювалися мільйони людей. Концерти за участю Валентина Стеренка транслювали по Центральному, республіканському та обласному телебаченню. Неодноразово виходили програми про віртуоза баяніста та композитора Валентина Стеренка на хвилях вітчизняних та зарубіжних радіостанцій.
У 1974-1979 роках працював директором Дитячої музичної школи міста Ленськ Якутської АРСР (Російська Федерація), у 1984-1987 роках працював на обраній посаді заступника голови правління Херсонського обласного відділення Музичного товариства УРСР. З 1988 по 1994 роки Валентин Павлович Стеренок працював першим директором тоді новоствореної Дитячої музичної школи с. Стара Збур’ївка.
Потім гастрольне життя знаного композитора та концертмейстера захопило Валентина Павловича остаточно. Творчі поїздки миттями пролітали крізь роки на теренах Середньої Азії та Кавказу, Далекої Півночі та Далекого Сходу, на теренах мальовничої України і безумовно рідної серцю Херсонщини. У двотисячні Валентин Павлович гастролює з солістами філармонії і не тільки у Німеччині, Болгарії,Чехії, Польщі та Угорщині.
З 1992 року знаний композитор Валентин Стеренок увійшов до лав Товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Він зі своїми колегами неодноразово брав участь у культурно-масових заходах Херсонського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Автор понад 200 пісень та понад сотні інструментальних творів активно пропагував український мелос, наголошував на важливості розвитку української народно-пісенної творчості.
У колі музикантів соборної України та ближнього зарубіжжя він знаний як автор численних інструментальних творів для оркестру народних інструментів, а також як автор пісенних збірників «Чиста криниця» ( 2003 р.) та «Моя пісня до тебе летить» (2000 р.), які вийшли друком у Херсонській філії Видавничого Центру «Просвіта». Щаслива доля і у пісень Валентина Стеренка, які і до сьогодні займають чинне місце у репертуарі Народної артистки України Наталії Лелеко, Народного артиста України Харіса Ширінського, заслуженого артиста України Віктора Гурби, солістів Херсонської обласної філармонії Михайла Дядченка, Зінаїди Колісніченко та багатьох інших знаних солістів філармоній та народних колективів соборної України. Аматорські колективи сільських будинків культури дуже часто включають у репертуар пісні з музикою Валентина Стеренка, серед яких «Доля козака», «Чиста криниця», «Мій краю степовий», «Як же кума не любити», «Синьоока», «Забудь мене», «Величальна Таврійській землі» та «Волиняночка» на слова уславленої Наталі Коломієць, «Два жадання», «Голуби над батьківською хатою», «Так було зневіднині» на слова відомого українського поета Миколи Братана, романс «Скрипка» на слова Марка Боянжу та «Вишенька» на слова Леоніда Куліша.
Першим і найсуворішим критиком творів Валентина Павловича впродовж 50 років була його вірна і любляча дружина Нонна Кирилівна ( в минулому – актриса балету). Певно, що дякуючи її чуйному серцю ми маємо тепер можливість насолоджуватися задушевними піснями, які полонять слухача з перших тактів звучання. Старша донька Люба теж має причетність до культури. Має вищу освіту в галузі культури, а її чоловік – знаний режисер Олександр Сердюк – неодноразово виступав співавтором ліричних пісень Валентина Павловича. Молодша донька Ольга закінчила з відзнакою музичний факультет Миколаївського педагогічного інституту, а син Ольги Дмитро нині навчається у консерваторії міста Ессен (Німеччина). Дослідниця творчості композитораТаїсія Щерба стверджує, що «складається ціла династія залюблених у пісню і музику людей, які творчо продовжують батьківські традиції.» Валентин Павлович готував свій творчий вечір, який мав би відбутися цього 2019 року. Писав нові цікаві музичні композиції для театрів соборної України. Ще чимало творчих планів було у композитора-професіонала з великої літери. Та 18 грудня 2018 року на 85 році життя витруджене серце невтомного просвітянина, прекрасного педагога і музиканта, улюбленого композитора Херсонщини Валентина Павловича Стеренка перестало битися і він пішов у засвіти, але його пісні живуть серед нас, відданих шанувальників його творчості. Шануймо митця! Я вірю в те, що і вулиці у Херсоні та Білозерці, і Старозбур’ївська Дитяча музична школа та інші заклади культури смаглявої Таврії будуть гордо носити ім’я степового жайвора музичної Херсонщини, уславленого українського композитора Валентина Павловича Стеренка.
Олег ОЛЕКСЮК,
Просвітянин, поет і журналіст,
Заслужений працівник культури України
