Про письменника, який буквально увірвався у літературний процес Херсонщини своїми незаангажованими, семантично насиченими творами, про літератора Віктора Василенка, який знаний в області як хірург з великої літери заговорили ще у 2013 році після виходу у світ авторської збірки повістей та оповідань «Танец маленьких лебедей», адже автор не лише мав наснагу писати, але і мав колосальний життєвий досвід щодо описаного ним. Тоді російськомовні читачі зі схвальними відгуками обговорювали письмо та сюжетні лінії в творах Віктора Василенка.
Віктор Йосипович Василенко народився 18 травня голодного 1933 року у селі Чернянці на Херсонщині, у селі, яке знане письменницькому світові як колиска андеграунду та футуризму, як село, яке наснажувало на нові шедеври Давіда Бурлюка, Веліміра Хлєбнікова, Володимира Маяковського та інших. Тяжке напівголодне дитинство та лихоліття Другої Світової війни гартували дух майбутнього знаного хірурга, наснажувало на співчуття до ближнього, на любов до рідного краю. Сумлінне навчання вже після війни в школі та Одеському медичному інституті розкривало перед допитливим юнаком все нові та нові обрії праці за покликанням. Він розпочав трудову діяльність у 1955 році, ще будучи студентом медінституту, на посаді медбрата Здоров-пункту Одеського авто-збирального заводу. Після закінчення Одеського медичного інституту Херсонським облздороввідділом був направлений на роботу в Новотроїцьку районну лікарню. І з 01 серпня 1958 року приступив до роботи тимчасово виконуючим обов’язки Головного лікаря Новотроїцького району та районним хірургом. З вересня 1958 року - заступник Головного лікаря району та районний хірург. У 1956 році виконав свою першу операцію в гінекологічній клініці при асистенції асистента клініки. У 1962 році пройшов конкурс на заміщення вакантного місця ординатора хірургічного відділення Херсонської обласної клінічної лікарні. Наказом Херсонського облздороввідділу від 09 листопада 1962 року № 263 Василенко Віктор Йосипович зарахований до хірургічного відділення Херсонської обласної лікарні. З 1965 року по 1978 рік додатково працював викладачем Херсонського медичного училища. З 1970 року – старший ординатор хірургічного відділення Херсонської обласної лікарні, керівник інтернів та одночасно асистент кафедри хірургії післядипломної підготовки хірургів Кримського медичного інституту. У 1967 році пройшов курси удосконалення по хірургічному втручанню на щитовидній залозі з приводу її захворювання в клініці Харківського науково-дослідного інституту ендокринології. У 1971 році – пройшов заочно-очний цикл по хірургічній ендокринології в Центральному інституті удосконалення лікарів у Москві. У 1972 році Вікторові Йосиповичу Василенку доручено освоїти та виконувати в умовах обласної лікарні реконструктивні операції на Футеровому сосочку та в не печінкових жовчних протоках при їх часткової резекції, травмах, післяопераційних стенозах. За наказом Херсонського облздороввідділу від 22 жовтня 1975 року № 58 «Про організацію профільних спеціалізованих хірургічних центрів» з метою зниження післяопераційних смертності, ускладнень та рецидивів Василенко Віктор Йосипович був призначений відповідальним за Ендокринологічний центр при Херсонській обласній клінічній лікарні. Дякуючи Василенку Вікторові Йосиповичу вперше на Півдні України в Херсонській обласній клінічній лікарні до операції на щитовидній залозі освоєні і стали виконуватись для уточнення діагнозу тонкоголковіпункційні гістологічні дослідження, трансопераційні гістологічні дослідження видалених щитовидних залоз. В післяопераційному періоді почав здійснюватися нагляд прооперованих хворих хірурга та ендокринолога. При жовчокам’яній хворобі під час операції обов’язкове виконання рентгенівського обстеження та дебетоманометрія. Віктор Йосипович Василенко відносився до числа найбільш досвідчених та найбільш кваліфікованих хірургів Херсонської області. На протязі багатьох останніх десятиліть був найбільш авторитетним та досконалим спеціалістом-хірургом. Багаторазово виступав з доповідями на науково-практичних конференціях обласної клінічної лікарні, засіданнях обласного хірургічного товариства, конференціях хірургів України. Він постійно підвищував свою професійну кваліфікацію шляхом навчання в закладах удосконалення лікарів України та за її межами. Застосування та впровадження Віктором Йосиповичем Василенком новітніх технологій в хірургічній ендокринології та ефективних методів доопераційних досліджень хворих врятувало життя сотням громадянам соборної України. Він також брав активну участь у суспільному житті лікарні та хірургічному товаристві, на протязі багатьох років був членом правління обласного товариства хірургів та правління Суворівського районного осередку міста Херсона Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Григоровича Шевченка, керівником підготовки лікарів-інтернів з хірургії. Неодноразово був нагороджений почесними грамотами Херсонської обласної державної адміністрації та Херсонської обласної ради за значний внесок у розвиток медицини на Херсонщині. Писав твори Віктор Йосипович не лише для російськомовного читача, а і для рідних краян. Зачитувались його збірками не лише відвідувачі книгозбірень, а і його велика дружня родина: дві доньки Олена та Людмила, зять Олександр, та онуки. Певно що і правнуків та й наступні покоління родини Василенків ще наснажуватимуть твори Віктора Йосиповича і спонукатимуть зберігати в собі людську гідність та бути корисним суспільству, любити людей і вірити у перемогу добра.
Цікаві його віршовані напрацювання та щоденник, неординарні виступи перед читацькою аудиторією наснажували на друк творів Віктора Василенка, який після книги повістей та оповідань «Танець маленьких лебедей» порадував шанувальників художнього слова виходом з друку збірки повістей «Капитаны». Чимало теплих і доброзичливих слів про зазначену книгу мені судилося почути. І нарешті великий роман у двох книгах Віктора Василенка «Седой Днепр», який побачив світ у 2017 році, довів що письменник працює над словом і намагається у художній формі передати свій величезний досвід наступним поколінням. Перша часина роману, яка присвячена фронтовикам, тим юнакам України, які втікали з дому на фронт, щоб сприяти перемозі над жорстоким окупантом. І не важливо, хто потім скористався перемогами на фронтах, важливо, що, коли рідна ненька Україна була в небезпеці, коли по її землі ходив чобіт окупанта, на її захист підіймалися усі патріоти Батьківщини. Жаданий мільйонів дітей війни образ 14-річного юнака, який завдяки власній наполегливій праці та не позиченому героїзму, щиросердній любові до життя та відданості служінню справедливості завоював не лише ордени та медалі, а також повагу і шанобливе ставлення як серед старшого покоління, так і серед юнаків повоєнної України. Перша частина роману Віктора Василенка «Седой Днепр» стала не лише ще одним спогадом про ту далеку війну, а і певним уроком для сучасних можновладців, як треба відноситися до героїв, які захистили рідну землю від агресора. У квітні 2017 року перша частина даного роману вийшла друком у Херсонській філії видавничого Центру «Просвіта».
На жаль витруджене серце письменника-хірурга, який понад 62 роки поспіль щоденними операціями рятував життя сотень громадян смаглявої Таврії, який ніс тепло любові до людей праці через художнє слово, 4 травня 2017 року зупинилося. Він пішов у засвіти. Але його твори і надалі наснажують до самовідданої праці на благо рідної України.
Завдяки рідним та близьким письменника у березні 20018 року у Херосонській філії Видавничого Центру «Просвіта» вийшла друком Друга частина великого роману Віктора Василенка «Седой Днепр», яка продовжує оповідь про героя війни, який і в мирний час долав чиновницькі перешкоди і комуністичні забобони заради збереження людської сутності в людині. Слід зазначити що ілюстрації до обкладинок написав відомий український художник, член Національної Спілки художників України Володимир Гончаренко. Щиросердно дякуємо усім людям доброї волі, хто долучився до підготовки до друку даного роману у двух книгах. Редакційна колегія висловлює свої співчуття донькам та онукам Віктора Йосиповича.
Згадаймо добрим словом про хірурга та письменника Херсонщини, про людину з Великої літери, про прекрасного батька та люблячого дідуся Віктора Йосиповича Василенка.
Олег Олексюк,
заслужений працівник культури України
