Володимир Михайлович Пащенко – науковець і письменник. Член Прилуцького відділення земляцтва. Народився 15 вересня 1950 року в селі Мала Дівиця Прилуцького району на Чернігівщині в сім’ї фахівців-аграріїв.
Закінчив географічний факультет Київського університету ім. Т.Г.Шевченка (1972) та аспірантуру Сектору географії Академії наук України (1977). Працював у польових експедиціях у Росії (на Камчатці, в Забайкаллі, Чувашії, на Мещорі), в Білорусії та в Україні. У 1977-2007 рр. – молодший, старший, провідний, головний науковий співробітник установи, яка тепер є Інститутом географії НАНУ.
Доктор географічних наук (1992), професор (2002).
Голова Київського відділу Українського географічного товариства (1999-2012 рр.), Почесний член Українського географічного товариства (2013).
Автор наукових монографій із теорії, метатеорії та методології природничо-географічних наук і сутнісних проблем підтримуваного розвитку, навчальних посібників і підручника з методології та методів наукових досліджень. Співавтор книг і карт, присвячених ландшафтам України та її окремих регіонів.
У поезії тяжіє до вагомого рядка, густого, ємного, образно й філософськи наповненого ліричного письма.
Важливу підтримку своєї поетичної творчості отримав від Олеся Гончара (1988).
Має низку поетичних видань, збірок віршів і окремих поем. У 1999 році прийнятий до Національної спілки письменників України. Лауреат літературної премії імені Миколи Куліша (2013).
Започаткував і здійснює серію українознавчих історико-біографічних видань «Українські достойники» і географічно-краєзнавчу серію видань «Рідні місця українців».
