Пузиренко Володимир Вікторович

(16.07.1940 – 15.09.1995)
поет, журналіст, краєзнавець

Володимир Пузиренко народився 16 липня 1940 року в родині вчителів в селі Строганівці Чаплинського району на Херсонщині (на той час - Одеська область). Незабаром сім’я переїхала до Хрестівки, де і пройшло його дитинство. Хлопець полюбив поезію ще з дитинства. Перші його вірші з’явилися в класній стінгазеті, згодом одну з поезій надрукувала районна газета.
Володимир Пузиренко закінчив Бериславське педучилище та Херсонський державний педагогічний інститут (філологічний факультет). Працював вчителем української мови та літератури, журналістом у районних газетах Чаплинки, Каховки.  
Навчався в Московському вищому командному прикордонному училищі, 30 років служив на заставах, був військовим кореспондентом. Сувора романтика прикордонної служби знайшла своє відображення у творчості поета: у 1988 році вийшла в світ перша збірка “Застава”. 
Рукопис першої книжки поезій Володимира Пузиренка називався “Червень” і мав побачити світ у кінці 60-х років. Наступні збірки поезій вийшли протягом 1990-х років: “Строганівка” (1990), “Живі дощі” (1990), “Розрив-трава” (1991), “Запах дикого меду” (1991), “Серце матері” (1993), “І я умру, щоб народитись…” (1996) та ін. Доробок поета щедрий на військову, історичну, філософську, патріотичну, інтимну тематику. Друкувався у місцевій, республіканській та всесоюзній пресі.
Окрім літературної праці, Володимир Вікторович Пузиренко активно займався громадською діяльністю. Далекого 1992 року був обраний і активно працював заступником голови Херсонського обласного об'єднання Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Тараса Шевченка. На початку 90-х років разом з головою товариства письменником Миколою Братаном розгорнув роботу з відродження ідей «Просвіти» на теренах Смаглявої Таврії. Міські та районні осередки об’єднання завдяки активної діяльності Володимира Пузиренка почали з’являтися у русифікованих містах і селах Херсонщини.
 Володимир Пузиренко - перший лауреат літературної премії ім. Бориса Лавреньова - за збірку “Строганівка”, в якій автор створив поетичну хроніку рідного села з давніх часів і до наших днів. 
Володимир Вікторович Пузиренко був членом Національної спілки письменників України.
Помер Володимир Пузиренко 15 вересня 1995 (за іншими джерелами -1996) року. Похований у рідному селі.