Контакти:

  •   Херсон, пр. Ушакова, 16
  •   Голова ХОО НСПУ Загороднюк В.С.
  •   +38 095-50-33-108
  •   vzagorodnuk1955@gmail.com
  •   Олексюк Олег Васильович
  •   +38 066-58-50-767

Члени ХОО НСПУ

Музика Наталія Василівна
Гурепко Микола Михайлович
Кичинський Анатолій Іванович
Педченко Володимир Васильович
Маляренко Олена Миколаївна
Питалєв Петро Іванович
Андреєв Віктор Миколайович
Жураківський Василь Іванович

Пузиренко Володимир Вікторович

(16.07.1940 – 15.09.1995)
поет, журналіст, краєзнавець

Володимир Пузиренко народився 16 липня 1940 року в родині вчителів в селі Строганівці Чаплинського району на Херсонщині (на той час - Одеська область). Незабаром сім’я переїхала до Хрестівки, де і пройшло його дитинство. Хлопець полюбив поезію ще з дитинства. Перші його вірші з’явилися в класній стінгазеті, згодом одну з поезій надрукувала районна газета.
Володимир Пузиренко закінчив Бериславське педучилище та Херсонський державний педагогічний інститут (філологічний факультет). Працював вчителем української мови та літератури, журналістом у районних газетах Чаплинки, Каховки.  
Навчався в Московському вищому командному прикордонному училищі, 30 років служив на заставах, був військовим кореспондентом. Сувора романтика прикордонної служби знайшла своє відображення у творчості поета: у 1988 році вийшла в світ перша збірка “Застава”. 
Рукопис першої книжки поезій Володимира Пузиренка називався “Червень” і мав побачити світ у кінці 60-х років. Наступні збірки поезій вийшли протягом 1990-х років: “Строганівка” (1990), “Живі дощі” (1990), “Розрив-трава” (1991), “Запах дикого меду” (1991), “Серце матері” (1993), “І я умру, щоб народитись…” (1996) та ін. Доробок поета щедрий на військову, історичну, філософську, патріотичну, інтимну тематику. Друкувався у місцевій, республіканській та всесоюзній пресі.
Окрім літературної праці, Володимир Вікторович Пузиренко активно займався громадською діяльністю. Далекого 1992 року був обраний і активно працював заступником голови Херсонського обласного об'єднання Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Тараса Шевченка. На початку 90-х років разом з головою товариства письменником Миколою Братаном розгорнув роботу з відродження ідей «Просвіти» на теренах Смаглявої Таврії. Міські та районні осередки об’єднання завдяки активної діяльності Володимира Пузиренка почали з’являтися у русифікованих містах і селах Херсонщини.
 Володимир Пузиренко - перший лауреат літературної премії ім. Бориса Лавреньова - за збірку “Строганівка”, в якій автор створив поетичну хроніку рідного села з давніх часів і до наших днів. 
Володимир Вікторович Пузиренко був членом Національної спілки письменників України.
Помер Володимир Пузиренко 15 вересня 1995 (за іншими джерелами -1996) року. Похований у рідному селі.