народився 25 січня 1904 року в с. Кірове на Донеччині в сім'ї селянина-бідняка. По закінченні сільської школи працював на вугільній шахті в м. Лисичанську коногоном. В 1924 році вступив до комсомолу. Після закінчення Артемівської радпартшколи працював викладачем у школі. Навчався у Харківському інституті журналістики, а потім в Харківському педагогічному інституті. В 1931 році вийшла перша книга П.Рєзнікова — повість «Прорив». До Другої світової війни працював кореспондентом харківських газет. Під час Великої Вітчизняної війни був військовим кореспондентом. А 1944  року був направлений керівництвом Радянської України в місто Херсон  оновлювати літературне життя. Тоді ж став головним редактором офіційної обласної газети «Наддніпрянська правда», колектив якої очолював майже 20 років.

З 1959 року Рєзніков — відповідальний секретар Херсонської організації Спілки письменників України. Створив письменницьку організацію Херсонщини, став першим на Херсонщині членом спілки письменників СРСР. Брав участь у багатьох письменницьких з'їздах, дав дорогу в письменництво багатьом херсонським митцям.

У доробку Петра Рєзнікова: повість «Прорив» (1931), у травні 1939 всі примірники вилучаються — «в цій книжці автор охаює всіх робочих залізничників, приписує їм відсталі погляди», романи «Селяни» (1950), «Великий перелом»(1957); повісті «Хто винен» (1931) і «Над Дніпровою сагою» (1957). Чимало творів переклав з російської.

Відомий український письменник та журналіст Петро Дмитрович Рєзніков помер 20 вересня 1968 року.