КУЛІ́Ш Леонід Пилипович (справж. – Кулеша; 14. 01. 1924, с. Пустоварівка, нині Сквирського району Київської області – 13. 03. 2002, Херсон) – письменник, перекладач. Член Національної спілки письменників України (1958). Учасник Другої світової війни. Має бойові нагороди. Закінчив Херсонський педагогічний інститут (1959). Працював завідувач відділу в редакції районних газет Херсонщини і Миколаївщини. У Херсоні: старший редактор студії телебачення, зав. літ. частини муз.-драм. театру, 1971–78 – викладач кафедри української мови та літератури Херсонського державного педагогічного інституту. Очолював Херсонське обласне літературне об’єднання (нині «Кулішева криниця»). Дебютував 1945 року. Автор поетичних збірок: «Степові малюнки» (1956), «На чистоводі» (1984; обидві – Київ), «Щастя» (1959), «Високе літо» (1973), «Паростки» (1980), «Осіння ластівка» (1987; усі – Сімферополь), «Суцвіття» (1964), «Сонце на колоску» (1967), «Степове поліття» (1971; усі – Одеса), в яких переважають настроєва лірика, спогади про війну, звеличення душев. краси працелюб. людини. Зб. повістей, новел та оповідань «Калинове намисто» (1975), «Яблука в росі» (1979), «Червоні айстри» (1984; усі – Сімферополь), «З відрами вповні» (1978), «Криниця безодня» (1980), «Теплий іній» (1986; усі – Київ) – про спадкоємність поколінь, збереження нар. традицій і моралі. Переклав з інгуської мови твори «Сльоза», «Ровесникові» Д. Яндієва (1980); з болгарської – «Видіння коло Неви» та «Ливарники» Г. Мошкова, «Супутники» і «Краплини заходу» Н. Палазова; з російської – «Дніпру» Ізабели Плоткіної (усі – 1983); деякі перекл. К. вміщено у зб. «Відлуння гір і степів» (1980) та «Линем до одного моря-океану» (1983; усі – Сімферополь). Окремі поезії Кулішем перекладено російською, молдавською, вірмменською, чеченською, черкесською, болгарською мовами.
