Никифор Білоконь народився 24 березня (6 квітня) 1909 року у селі Букатинка, нині Чернівецького району Вінницької області в селянській родині. 1934 року закінчив Херсонський педагогічний інститут.

Працював художнім керівником та режисером у театрах Омської, Тюменської, Курської, Херсонської областей. В дні війни 1941—1945 років працював у Миколаївському українському театрі імені Тараса Шевченка, який був евакуйований до міста Тайга Кемеровської області Росії.

У 1952—1964 роках керував літературним об'єднанням при редакції обласної газети «Наддніпрянська правда» (Херсон).

З 1962 року - член Спілки письменників України. У 1968—1971 роках працював  відповідальним секретарем Херсонської обласної організації Спілки письменників України.

Друкуватись Білоконь почав 1951 року. Відтоді його пісні та гуморески з'явилися на сторінках обласної та республіканської преси, низки збірників, альманахів.

Перша збірка ліричних та жартівливих пісень «Я ще, друзі, молодий» побачила світ 1958 року. Більшість з них покладено на музику композиторами Григорієм Компанійцем, Яковом Цегляром, Глібом Копосовим, Костянтином Лістовим.

У поемі «Савчине весілля», значною мірою автобіографічній, зображено події громадянської війни.

Переклав українською мовою п'єсу Всеволода Вишневського «Раскинулось море широко». Переклав російською мовою п'єсу В. Суходольського «Кармелюк».

З-під пера письменника вийшли збірки «Я ще, друзі, молодий» (Сімферополь, 1958),«Попраки дядька Савки» (Херсон, 1961),«Припарки дядька Савки» (Київ, 1964),«Щипавки дядька Савки» (Одеса, 1965),Поема «Савчине весілля» (Одеса, 1968),«Савчин ужинок» (Одеса, 1969).

Відомий український письменник Ники́фор Григо́рович Білоко́нь відійшов у засвіти 21 жовтня 1975 року.