Василенко Микола Олександрович

Василенко Микола Олександрович
Василенко Микола Олександрович

Василенко Микола Олександрович

Василенко Микола Олександрович народився 1 травня 1924 року в селі Загорянівка Білозерського району Херсонської області. Учасник війни. З політичних мотивів відбував ув’язнення на Далекій Півночі (1947-1955). Закінчив Горлівський індустріальний технікум (1960). 
Поет, прозаїк, перекладач, есеїст. 
Член НСПУ з 1992 року. 

Голова Таврійської фундації (ОВУД).
З 2016 року - заступник голови Таврійської фундації (ОВУД).

Автор поетичних книг «Небовий ключ» (1990), «Очна ставка» (1990), «Жменя дощу» (1999), «Архітектура планиди» (2004), «Тавровані зоряниці», «Транзит самоцвітів» - переклади (2012), «Катренови2 телескоп» (2014), «Відлуння неспокою» (2017), «Сердце – не камень» - у перекладі російською (2005).
Книги для дітей: «На горі стояла хата» (2001), «Жариста шабля» (1996), «Ключ від королівства» (1997), «Усе царство – за коня!» (2003).
Прозові твори: роман «Уламки імперії» (2002), книга щоденникових записів «Курай для пожежі» (2007), історичний роман «Лаодика – царица Селевкидии» - у перекладі російською (2008), «Довга дорога з тунелю» - збірка оповідань, повістей, текстів пісень (2009).

Автор 50 статей з питань літератури в періодиці та літературно-художніх збірниках. 

Лауреат літературних премій імені Василя Мисика (2000) та Яра Славутича (2007). 
Почесний громадянин Херсона. 

На 95-році життя, 8 вересня 2018 року,  відійшов у засвіти наш побратим по перу, борець за утвердження української мови в усіх галузях суспільства, просвітянин, письменник з великої літери Микола Олександрович Василенко.