В останній день весни цього 2020 року у письменницькому рою смаглявої Таврії побільшало на одну ювілярку.
Народилась Наталя Василівна Музика 31 травня 1975 року у місті Херсон. Навчалась у Херсонському державному педагогічному інституті (1992-1997 рр.). З 1997 року по 1998 рік працювала бібліотекарем у бібліотеці рідного вишу (ХДПІ). З 1999 по 2011 працювала спеціалістом Херсонського центру зайнятості. А з 2012 року і до тепер працює у Херсонському центрі оцінювання освіти.
Її творчість вирізняється з-поміж інших письменників Херсонщини, певно, власним почерком. Коли згадуєш поетесу, то з пам’яті виринає: «сором’язлива стомлена сюїта
душі у пелюстках чужих думок
весна знайомств предтеча вражень літа
в багатомірності поставлених крапок»,
або ж: «Невиправдані сни, що сняться так невчасно,
невизначена мить для визначних подій.
чолом стандартних фраз розіпнеться сучасність
на глянцевому тлі зужитих істерій.»
Найперша її поетична збірка «Фантом довіри» вийшла друком 1998 року в Херсонському видавництві «Айлант». Того ж 1998 року та наступного 1999 року добірки її поезій виходили друком у Київському альманасі «Гранослов». Про курйозний факт, пов'язаний з Наталею та названим альманахом, відомий український поет Микола Братан згадував так: «Столичний альманах «Гранослов», надрукувавши велику добірку віршів нашої краянки, зазначив, що вона… з Києва. Помилка? А якщо тому, хто благословив Наталині поезії до друку, подумалося, що такі твори на периферії не пишуться, в них-бо анінайменшої печаті провінціалізму. Справді, рівень, нівроку, столичний.»
Естафету друку поезії неординарної особистості на початку ХХІ століття підхопила Херсонська філія Видавничого Центру «Просвіта». Збірка інтимної лірики Наталі Музики «Фабула весни» мала неабиякий розголос, а її сюїта-фантасмагорія «Мелодія каштанових чекань», яка окремим розділом увійшла до згаданого поетичного доробку, викликала хвилю позитивних емоцій у поціновувачів української сучасної літератури.
Напевно, саме тому я наполіг на необхідності 2003 року долучити до херсонської делегації на Нараду молодих літераторів і зовсім юну, але з глибинним природнім відчуттям родинних витоків, поетесу Юлія Бережко та не менш талановиту Наталю Музику. Вірю, що не даремно вступив у суперечку з деякими самоназваними геніями місцевого розливу. Бо за результатами Наради та рішенням президії НСПУ того ж 2003 року Наталя Василівна була беззаперечно зарахована до лав Національної спілки письменників України.
Наступного 2004 року пані Наталя видала на гора відразу дві книги: збірку поезій «Монологи забутих декорацій» та прозову збірку для малят «Велике прання». А потім тиша…
Впевнений, що симфонія, яка живе у образному світі Наталі Музики ще огортатиме вдячного читача милозвучним бельканто нових незашмуляних творів.
Олег ОЛЕКСЮК,
Відділ мистецтв Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олеся Гончара
